Насправді, робота у цьому закладі принесла багато путнього. Я став організованим і відповідальним, навчився заробляти та витрачати. Таким досвідом поділився хлопчина, який зараз працює журналістом. Отже, будь-який досвід – це вже досвід.
Пригадую студентські роки та другий курс університету. Тоді з одногрупником ми шукали роботу, яку можна поєднати з навчанням у виші. Зупинилися на «Макдональдзі». Зайшли досередини закладу, нашвидку заповнили анкети та віддали їх менеджерові. Кілька хвилин потому відбулася нетривала співбесіда. Питання ставили стандартні. «Навчаєтеся? На кого? Де?». Нас узяли. Радощам не було меж. Зарплата була невелика – 11 гривень на годину. Зате така робота мала низку плюсів – крім вільного графіку та харчування зі знижкою у 50%, усіх працівників офіційно працевлаштовували, тож на трудову книжку набігав певний стаж. Зважаючи на те, як зараз працевлаштовують молодь, про офіційне оформлення годі мріяти.
Ось так ми проробили з одногрупником дев’ять місяців та звільнилися. Відтоді минуло чотири роки. Нещодавно я відвідав той самий «Макдональдз». Більшість там уже не працює – або подалися опановувати новий фах, або ж перевелися в інші заклади. Серед тих, хто залишився, дехто доріс до інструкторів та менеджерів, а деякі й досі вигукують – «Вільна каса».