Відповідь на це питання далеко не так очевидна, як здається. Вчорашніх студентів зустрічає справжнє доросле життя з усіма його труднощами і проблемами. Що робити, коли навіть диплом не допоміг відповісти на головне питання: «Ким я хочу бути?» Ефект завищених очікувань. Батьки, які виросли в інших умовах, обіцяли: вища освіта - запорука успіху. Здавалося, що диплом відкриває всі двері. На ділі ж виявляється, що найближчі конкуренти мають в арсеналі не лише диплом вузу, а й МВА, і вчений ступінь, і неправдоподібний досвід роботи. А ще виявилося, що горезвісна криза існує не тільки у світі теленовин, вона серйозно знижує шанси на вигідне працевлаштування. Що роблять вчорашні студенти? Ідуть на принцип: «За такі гроші я і з дивана не встану» або «Не для того я поступав в престижний університет, щоб працювати другим оператором ксерокса». У багатьох сьогоднішніх випускників надто завищені очікування, і планку знижувати мало кому до вподоби. Рішення. Є два варіанти розвитку подій. Перший - перечекати несприятливі для старту умови під дахом рідного дому. Другий - все-таки влаштуватися за ті самі смішні гроші. Консультанти з пошуку роботи одностайно радять другий варіант. Ідеальних умов для старту кар'єри не буває і безуспішно прочекати їх можна довгі роки. До того ж уявлення про себе, як про безцінного фахівця з блискучою освітою, якому не по чину жодна з вакансій, кому завгодно зіпсує кар'єру. Проблеми з працевлаштуванням. Марилися перспективи та семимильні кроки до самої верхівки кар'єрних сходів, але насправді все виявилося інакше, і після дюжини безуспішних співбесід опускаються руки. Далі починається відчай, а потім і депресія. Добре, якщо допомагають батьки, зовсім безнадійно, якщо вже є власна сім'я і дитині потрібні красиві іграшки. Тоді ми починаємо скаржитися на повальне безробіття і відсутність будь-яких можливостей. Однак відчуття власного безсилля ще нікому не допомогло ні будинок побудувати, ні кар'єру. Рішення. Подивіться навколо: незважаючи ні на які економічні умови, мільйони людей успішно знаходять роботу після вузів. Крім того, навряд чи не в кожній, у тому числі великiй, компанії є люди, які прийшли з вулиці, не мають спеціальної освіти і отримали посаду завдяки одному тільки ентузіазму і величезному бажанню працювати. Ось це бажання належить виховати в собі і вам. На дозвіллі помрійте про майбутню роботу, відчуйте задоволення від того, що ви на своєму місці. На що ви готові заради ідеальної роботи? Трудитися по вісімнадцять годин на добу? Повірте, з таким запалом ви легко витримаєте численні відмови та іншу смугу перешкод. Ви їх просто не помітите, варто одного разу запалити в собі мету, яка і поведе вас по життю. Доведено і перевірено на досвіді багатьох і багатьох ентузіастів - з таким настроєм ви, ні разу не спіткнувшись, підкорите Еверест. Невпевненість у собі. Ви жили безтурботно від сесії до сесії, та іспити здавалися найскладнішим життєвим випробуванням. Студентське життя - продовження дитинства, особливо якщо у вас не було ніякої необхідності забезпечувати собі проживання і самостійно оплачувати повсякденні витрати. Випуск стає закінченням тривалого свята і за дверима alma mater чекає життя без страховки, шпаргалок і можливостей перездачі. Якщо всі п'ять років навчання тривало безтурботне дитинство, то тепер належить терміново подорослішати і вступити в доросле життя. Вам страшно. Ви не впевнені в собі. Мрієте повернути час назад і знову опинитися в стінах аудиторії, де найбільшим провалом буде «незалік». Рішення. Як правило, в такій ситуації студенти або екстрено дорослішають, долають свої стіни і обмеження, або залишаються в університеті - вступають до аспірантури і працюють на кафедрі. Другий варіант ідеальний, якщо ви давно знаєте про свою викладацьку пристрасть і життя не бачите без рідного вузу. Але він же - пряма дорога до безпросвітного існування, якщо таким нехитрим способом ви вирішили сховатися від дорослого життя. Напевно серед ваших же викладачів є представники обох груп. Якщо викладацька стезя - не ваше покликання, подолати страх зовсім не складно. Треба просто почати діяти. Без особливих очікувань пройдіть пару співбесід, виберіть для старту таку роботу, яка не буде вимагати від вас занадто великої відповідальності. Головне - потрапити на професійну «кухню». Немає бажання працювати за спеціальністю. Незважаючи на попередження психологів, до 11-го класу школи туманне майбутнє турбує нас куди менше, ніж побачення сьогодні ввечері. В результаті і вуз, і факультет, і фах обирають батьки, керуючись своїми уявленнями про хорошу, надійну професію. От тільки працювати все-таки не батькам, а вам, і деякі студенти до випуску переконуються в тому, що працювати за фахом вони не хочуть. Ходити щодня на нецікаву роботу? Таке життя нагадує тунель без будь-яких ознак світла в кінці. Кинути все і зайнятися улюбленою справою? Страшно. До того ж родичі явно не зрозуміють вашої спраги самореалізації. Рішення. Це цілком рядова і нормальна ситуація - зрозуміти, що обрана професія не для вас. Найвірніше для вашоє ж самоповаги зробити крок в сторону улюбленої справи. Не бійтеся знову опинитися в становищі новачка, не бійтеся здатися смішним, не бійтеся вступити до іншого ВНЗ і сидіти за однією партою з сімнадцятирічним юнаком. Це дуже поширена ситуація в сфері творчих професій. Нерідко премудрості спеціальності починають осягати у двадцять п'ять - тридцять років Батьки, багато чули про життя бідних художників, наполягли на отриманні куди більш стабільної професії. Серед сьогоднішніх знаменитих акторів, продюсерів і музикантів чимало не реалiзований економістів і юристів. Немає ні мети, ні мрії. До моменту випуску у вас є лише одне почуття, в якому ви твердо впевнені: працювати за фахом ви не хочете. Однак чого ви хочете, теж не знаєте, навіть приблизно. Світ здається вам інопланетною територією, де місця для вас, на жаль, не знайшлося. Десь вдалині манять неясні перспективи, хтось розповідає історії про примарнi можливостi, голлівудські зірки шикарно посміхаються на врученні Оскара, а ви стоїте на порозі вузу і поняття не маєте, що ж робити далі. Рішення. Головне - не впасти у відчай і не опускати рук. Добре вже одне усвідомлення того, що робота за фахом вам дійсно не підходить. Що робити далі? Включатися в активний і наполегливий пошук. Переглядайте максимум вакансій, навіть якщо вони не мають відношення до вашого диплому, особливу увагу зверніть на суміжні з вашою галуззю діяльності. Слідуйте за своїми хобі, весь вільний час витрачайте на те, чим вам подобається займатися, і думайте про те, як зробити захоплення роботою. Ходіть на курси і тренінги, поміркуйте про можливість відкриття своєї справи або отримання гранту для навчання за кордоном. Вступайте до аспірантури і розширюйте коло спілкування. У вашій ситуації найголовніше - не сидіти без діла, відкритися світові, уважно дивитися по сторонах і без сорому приміряти на себе ті ролі, про які раніше навіть не думали. Запишіться на консультацію з профорієнтації до хорошого коучу і пригадаєте свої юнацькі мрії. Навіть на інопланетнiй території при бажанні можна знайти для себе справу до душі. У нашому житті є моменти, в яких навіть найбільш кардинальні зміни проходять найменш болісно. Це перехрестя, на яких ви можете вибрати будь-який напрямок руху. Один з таких періодів - вступ до вузу, наступний - його.
Регіональні служби зайнятості